У делегації міністра оборони, окрім представників Міністерства оборони, були також представники Чеської легіонерської організації, ветерани Другої світової війни в історичних уніформах. Урочистості відбулися в Калинівці та в Озерній, де міністр відкрив новий пам’ятник. У своїх промовах міністр підкреслив історично-політичну залежність першого збройного виступу представників чеського та словацького народів в часи Першої світової війни та ключове значення, яке мала битва під Зборовом з точки зору посилення дипломатичних прагнень створити самостійну чесько-словацьку державу. В урочистостях взяли участь губернатор Тернопільської обл., інші представники державної обласної та районної адміністрацій, а також представники Західного військового округу України.

Промова міністра оборони Чеської Республіки Олександра Вондри в Калинівці

Шановні,

95 років для людського життя – дуже поважний вік. З точки зору історії ми сприймаємо плин часу в інших взаємозв’язках і ми схильні їх ізольовано залишати у тих часах, коли ті відбувалися, замість того, щоб усвідомлювати їх наслідки у сучасності. Битва під Зборовом, яка відбулася на тутешніх теренах рівно 95 років тому, мала на наш народ далекосяжний вплив. Хоч не йдеться про битву, яка б якось прямо повернула розвиток Першої світової війни, для Чехословаччини і тепер для Чеської Республіки та Словацької Республіки цей військовий успіх відіграв з історичної точки зору важливу роль. Успіх цієї чесько-словацької стрілецької бригади, яка у ті часи воювала в рядах російської армії проти Австро-Угорщини та Німеччини, був високо оцінений не лише найвищими російськими представниками, але також мав широкий політичний та дипломатичний відгомін у країнах Антанти та став поштовхом, який через рік вилився в усвідомлення права чеського та словацького народу на самостійність. Слово «якби» в історії майже заборонене, але у цьому випадку відважуся стверджувати, що без цього успіху розвиток нашої батьківщини міг би відбутися зовсім інакше.

Чесько-словацький корпус в Росії започаткував зборівську традицію ще в 1918 році, коли його представники згадали першу річницю успішного бойового виступу. Однак то не було спокійне вшанування. Знову воювали. Цього разу вже на Волзі в Сибіру проти більшовиків, які за наказом Троїцького намагалися знищити наше військо.

Чесько-словацька республіка, яка виникла в жовтні 1918 року, також високо цінувала цих героїв, які поклали своє життя на зборівській землі. 2 липня стало святом Чесько-словацької армії.

Чехословаччини уже не існує. Ми, представники самостійної Чеської Республіки, стоїмо тут на землі самостійної України, на землі, у якій спочивають останки майже двохсот солдатів, які загинули за ідеал свободи та рівності народів. Добровільна, високо жертовна служба батьківщині без огляду на особисті незручності та можливу втрату життя, щира відданість рідному краю, повага до демократичних цінностей, дисципліна при досягненні поставленої мети були ідеалами, на яких виник легіонерський рух і які залишаються неймовірно актуальними і в сучасності.

Віримо, що кров, пролита за ці ідеали, буде нас об’єднувати, а могили наших загиблих героїв будуть нам про це постійно нагадувати.

Дякуємо. Не забудемо.