Празький Кобзар
09.03.2018 / 14:34 | Aktualizováno: 09.03.2018 / 14:55
У міжвоєнний період головним центром української політичної еміграції стала Прага, де 1925 року було засновано Музей визвольної боротьби України, а 1936 року при ньому – Шевченківський відділ. На матеріалах музею в 1941-44 роках було видано чотири книжки ґрунтовно коментованих творів Шевченка. Про них в умовах комуністичного режиму заборонено було згадувати.
Слов’янські теми у творчості Тараса Шевченка вперше з’явилися у поемі «Гайдамаки» (1841) та в уривку з драми «Никита Гайдай» (1842). Він був обізнаний з творами чеських та словацьких слов’янофілів Вацлава Ганки, Яна Коллара та Павла Йозефа Шафарика. Останньому присвятив знамениту поему «Єретик», яку було видано окремою книжкою в оригіналі (латинкою) з паралельним перекладом на чеську мову Франтішка Тихого.
Чеська громадськість знайомилася з життям і літературною спадщиною поета через оригінальні друковані видання його творів, рукописні списки в українських оригіналах або переписаних латинкою, а також через публікації у чеських перекладах. Переважну більшість цих перекладів зроблено з оригінальних друкованих видань, зокрема тих, що вийшли ще за життя українського поета (напр., «Кобзар» 1860). Від 1860 і до 1948 року переклади творів Шевченка друкувалися близько ста разів. У 70-х pоках ХІХ століття популярність поета в Чехії зросла настільки, що статті про нього з’явилися навіть у чеській енциклопедії «Slovník naučný» («Науковий словник»), а останній номер журналу «Praha-Moskva» (1939, № 3), що вийшов напередодні окупації Чехословаччини, був повністю присвячений Шевченкові.
Перше безцензурне видання творів Т. Шевченка побачило світ у Празі ще 1876 року. Але справжнім «раєм» для публікації творів поета в Чехословаччині був період 1919-1944 років, коли Прага стала головним осередком української еміграції. Саме тут, при Музеї визвольної боротьби України в Празі (МВБУ) з нагоди десятиліття існування музею та 75-річчя смерті українського Кобзаря було засновано окремий Шевченківський відділ. Тут систематично зосереджувалися твори Т. Шевченка, видані в різних країнах світу та матеріали про нього за межами України. З багатотисячних фондів відділу жоден документ, книжка чи інший предмет не були куплені. Всі були даровані українцями з різних куточків світу. На основі матеріалів відділу було влаштовано кілька Шевченківських виставок, а за Другої світової війни здійснено чотири книжкові видання творів Шевченка – три «Кобзарі» і одна книга «Поезії». У Радянському Союзі та інших країнах з тоталітарним комуністичним режимом (включаючи Чехословаччину) ні про Шевченківський відділ МВБУ, ні про видання творів Шевченка не було опубліковано жодної згадки. Ці видання, як і сам музей, вважалися продуктом «українських буржуазних націоналістів» і підлягали суворому табу.