*5. 10. 1936 Прага

†18. 12. 2011 Влчiце-Градечек

Вацлав Гавел зростав у відомій празькій родині підприємців-інтелектуалів, яка брала активну участь у чеському культурному та політичному житті двадцятих-сорокових років 20-го століття. Цей факт став причиноютого, що комуністична влада не дозволила йому після закінчення середньої школи у 1951 році продовжити навчання. Тому у першій половині 50-х років він вступив на чотирирічні курси за фахом хімік-лаборант і водночас вчився у вечірній гімназії (яку закінчив у 1954 р.). З кадрових причин його не прийняли до жодного гуманітарного вишу, тому він вирішив  вчитись у технічному навчальному закладі. Однак через два роки покинув навчання на економічному факультеті  Чеського вищого технічного училища.

Культурні традиції родини орієнтували Вацлава Гавела на гуманітарні цінності чеської культури, які у п’ятдесятих роках придушувалися. Після повернення з дворічної військової служби він працював робочим сцени – спочатку у театрі ABC, а від 1960 р. у театрі На забрадлі  (На парапеті). У 1962-1966 рр. заочно навчався на театральному факультеті Академії музичних мистецтв за спеціальністю драматургія. Своє навчання він закінчив коментарем до вистави «Едуард», який пізніше послужив основою для п’єси  "Важко зосередитися…".

 У 1956 р. Гавел познайомився з Ольгою Шпліхаловою, з якою вони – хоч і походили з вельми різного середовища – дуже швидко зблизилися. Після восьмирічного знайомства одружилися в 1964 році, і відтоді Ольга Гавлова супроводжувала свого чоловіка в усіх найтяжчих життєвих випробуваннях. Вацлав Гавел пізніше часто говорив, що вона є його незамінною життєвою опорою. 

З двадцяти років Вацлав Гавел  публікував статті та есеї в різноманітних літературних та театральних виданнях.  У театрі На парапеті  апробувалися його перші драматургічні тексти, серед яких принципове місце належало п’єсі «Вечірка в саду»  (1963 р.). Ця п’єса стала виразною частиною тенденції відродження  у чехословацькому суспільстві шістдесятих років.  

Громадянське самоусвідомлення, в історії відоме як Празька весна, досягло своєї кульмінації у 1968 р. У цей період Вацлав Гавел не лише писав театральні п’єси, такі як «Сповіщення» (1965), «Важко зосередитися» (1968), але й був головою Клубу незалежних письменників та водночас членом Клубу ангажованих безпартійних. З1965 р. діяв у немарксистському щомісячному виданні Tvář (Обличчя).

Після придушення Празької весни та окупації Чехословаччини військами варшавського договору Вацлав Гавел виступав проти політичних репресій, показових для періоду комуністичної «нормалізації».  У 1975 році він написав відкритого листа президентові Гусакові, в якому попередив його про протиріччя, які накопичились у чехословацькому суспільстві.  Однак кульмінацією його діяльності була публікація в січні 1977 року «Хартії 77», тексту, який визначив назву і характер руху протестуючої частини чехословацьких громадян. Вацлав Гавел був одним із засновників цієї ініціативи та одним з її перших трьох речників. У квітня 1979 р. він став одним з організаторів Комітету із захисту несправедливо переслідуваних. За свою громадянську позицію Гавел був тричі ув’язнений. У в’язницях він провів майже п’ять років.    

У ті часи чехословацькі органи зробили все, щоб унеможливити публікацію будь-яких текстів Гавела. Про майже повне видання творів Гавела завдяки його літературному агентові Клаусу Юнкерові подбало німецьке видавництво Rowohlt у Райбеку біля Гамбурга. 

У другій половині вісімдесятих років, у часи налагодження діалогу між Радянським Союзом і західними демократіями у чехословацькому суспільстві спостерігалося помітне наростання відкритого незадоволення керівництвом країни. Громадяни все менше й менше бажали сприймати репресивну політику комуністичного режиму, і якщо «Хартію 77» спочатку підписало лише кілька сотень людей, то до петиції «Декілька фраз», співавтором якої був і Вацлав Гавел, у 1989 році приєднались десятки тисяч громадян.

Початком принципових суспільних змін стала мирна демонстрація студентів, яка відбувалась на Національному проспекті у Празі  17 листопада 1989 року – у день річниці закриття нацистами чеських вищих навчальних закладів, яку комуністичний режим із застосуванням поліції жорстоко придушив.  Наступний громадянський виступ очолили студенти та митці. 19 листопада на зустрічі у Драматичному клубі був створений Громадянський форум, в якому об’єдналися  окремі люди і групи, котрі прагнули принципових політичних змін у Чехословаччині.  Із самого початку Вацлав Гавел був його провідним представником. Суспільний рух досягнув кульмінації 29 грудня 1989, коли Федеральні збори Чехословаччини обрали Вацлава Гавела кандидатом від Громадянського форуму на пост чехословацького президента. У своїй інаугураційні промові він пообіцяв привести країну до вільних виборів і свою обіцянку виконав влітку 1990 р. 5 липня 1990 р. нові Федеральні збори вдруге обрали його президентом республіки.

Вацлав Гавел через свої погляди в роки тоталітаризму досягнув позиції визнаного морального авторитету.  Завдяки глибині поглядів на проблеми сучасної цивілізації та продуманості  їх формулювань  він і на новій конституційній посаді став шанованою особистістю, між політиками поодинокою.

Однак упродовж другого виборного терміну на посаді президента Чеської і Словацької Федеративної Республіки зростали протиріччя між провідними чеськими і словацькими політичними представниками у поглядах на майбутній правовий державний устрій. Вацлав Гавел був однозначним прибічником спільної федеративної держави чехів і словаків і у цьому напрямку застосовував свій політичний вплив. Однак після парламентських виборів у червні  1992 р. вирішальні політичні сили у суспільстві вже були неспроможні домовитись про те, у якому вигляді має існувати федерація, тому протиріччя між чеськими і словацькими політиками стали головною причиною, чому  на президентських виборах 3 липня 1992 року Вацлав Гавел вже не одержав достатньої кількості депутатських  голосів. Згідно з законом він і після цих невдалих виборів ще тимчасово виконував обов’язки президента. 20 липня 1992 р. він залишив пост президента Чеської і Словацької Федеративної Республіки, з тої причини, що він не міг продовжувати виконання обов’язків, які випливають з присяги на вірність Федеративній Республіці, у такий спосіб, який відповідав би його єству, переконанням і сумлінню.

Після того, як Вацлав Гавел залишив президентську посаду, він на кілька місяців відійшов від публічного життя. Усередині листопада 1992 року, у період політичного прямування до незалежної чеської держави він підтвердив, що хоче знову стати кандидатом на пост президента республіки. 18 січня 1993 р. його кандидатуру офіційно висунули чотири депутатські фракції урядової коаліції. 26 січня 1993 Палата депутатів обрала Вацлава Гавела першим президентом суверенної Чеської Республіки.

Ольга Гавлова пліч-о-пліч  глави держави займалась насамперед доброчинною діяльністю.  Під впливом роботи в Комітеті захисту несправедливо переслідуваних, вона заснувала у 1990 році  Комітет доброї волі, діяльність якого спрямувала на допомогу людям з фізичним та розумовими вадами. Вона не припинила своєї самовідданої роботи навіть тоді, коли сама важко захворіла. У 1996 році Ольга Гавлова померла. ЇЇ смерть Вацлав Гавел назвав найважчим моментом свого життя.  

Кінець року приніс йому ще одне важке життєве випробування – онкологічне захворювання легенів. Завдяки вчасному діагностуванню та радикальному втручанню лікарів було проведено успішне лікування. Опорою у складній життєвій ситуації йому стала приятелька, актриса Дагмар Вешкрнова, з якою чеський президент одружився невдовзі після виписки з лікарні в січні 1997 р.

Незабаром після одруження Дагмар Гавлова організувала фонд VIZE 97, роботі у якому повністю себе присвятила. У 1998 р. її фонд об’єднався з Фондом Вацлава Гавела і таким чином був створений Фонд Дагмар і Вацлава Гавлових VIZE 97. За свою діяльність на ниві доброчинних організацій та за підтримку, яку вона надавала своєму чоловікові, передусім у період його важкої хвороби та боротьби за життя, Дагмар Гавлова здобула повагу широкої громадськості не тільки в Чеській Республіці, але й за межами країни. Її діяльність в усіх цих сферах була оцінена кількома нагородами та почесними докторатами в усьому світі; Дагмар Гавлова також одержала численні запрошення на різноманітні доброчинні  заходи у Європі та США. 

У складній внутрішньополітичній ситуації Вацлав Гавел 20 січня 1998 року обома палатами парламенту  був повторно обраний президентом Чеської Республіки. Останній президентський мандат закінчився 2 лютого 2003 року і відтоді Вацлав Гавел не обіймав жодної політичної посади.

Після відходу з високої політики він присвятив себе проблематиці дотримання прав людини у світі та літературній праці. Як співзасновник Фонду  Дагмар і Вацлава Гавлових Vize'97 він підтримував багато гуманітарних, медичних та освітніх проектів.

За свою літературну працю, за політичні погляди й переконання та боротьбу за дотримання прав людини упродовж всього життя Вацлав Гавел одержав низку державних нагород, міжнародних премій та почесних докторатів.