У другій половині 60-х років Чехословаччина перебувала в економічні та соціальній кризі, до того ж у громадян з’явилося більше можливостей подорожувати на захід, порівнювати рівень життя та помічати зростаюче відставання від західних країн. Невдоволення наявним керівництвом, коли Антонін Новотни одночасно був першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ) та президентом, зростало у всьому суспільстві, включно з Комуністичною партією, яке висловлювали, перш за все, інтелектуали, науковці та митці генерації, що зростала після Другої світової війни. Ці люди шукали можливості покращення існуючої ситуації. Основні конфлікти ще до 1968 року виникали в області культури та мистецтва. А. Новотни також давав зрозуміти про зневажливе ставлення до вимог словаків після більшої автономії. Восени 1967 року проти нього була створена коаліція, яка насамперед складалась з людей, які вимагали реформ системи та зі словацьких політиків. Ситуацію загострило брутальне втручання поліції, спрямоване проти студентів вищих начальних закладів, які протестували проти ситуації у студентських гуртожитках, передусім, проти вимикання електроенергії.  На початку грудня 1967 року Новотни спробував змінити ситуацію, запросивши радянського керівника Леоніда Ілліча Брежнєва, від якого очікував підтримки. Однак Брєжнєв особисто його не любив, оскільки Новотни раніше підтримував Хрущова і не радів з приводу очолення Брежнєвим КПРС. Він відмовився від ангажування і тому відповів лише: «Это ваше дело». У грудні 1967 року дійшло до зіткнення інтересів в президії ЦК КПЧ між прихильниками та противниками Новотного, перед Різдвом засідання було зірване. Однак уже 5 січня 1968 року А. Новотни подав у відставку з посади першого секретаря Центрального комітету Комуністичної партії, хоча й лишився президентом країни. На пост першої людини КПЧ був обраний Александр Дубчек, котрий провів молодість у Радянському Союзі, перед війною став членом комуністичної партії, в 50-х роках навчався в Москві (разом із Михайлом Горбачовим), а в 60-х роках став першим секретарем Комуністичної партії Словаччини. Того ж дня увечері надходить телеграма з вітаннями від Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу (ПБ ЦК КПРС), у якій Дубчека вітають із обранням та бажають багато успіхів у роботі, а наступного дня у московській «Правді» з’являється новина про відставку Новотного, біографія Дубчека та текст вітальної телеграми ПБ ЦК КПРС. Незабаром 10 січня 1968 року посол СРСР Червоненко на офіційній зустрічі передав йому запрошення до Москви від Брежнєва.